розважливий
РОЗВА́ЖЛИВИЙ, а, е.
Здатний усебічно зважувати, обмірковувати що-небудь.
Іван, як завжди розважливий, посилався на Карла Маркса і розсудливо доводив, що батьком революції є робітничий клас в цілому (Ю. Смолич);
Керівник мусить бути розважливий і поміркований, чуйний до людського голосу, мудрий і сміливий (М. Чабанівський);
// Який свідчить про розсудливість, сповнений розсудливості.
Де й зникла та розважлива повільність, яка виробилася у нього, коли він сидів у сільраді та подзвонював телефоном у район (В. Кучер);
Розважливі, холодні припущення командира заставили Данька задуматись (О. Гончар);
Мова його була повільна, розважлива, але тверда. Він говорив про те, що добре знав, у що вірив (Т. Масенко).
Словник української мови (СУМ-20)