розверзатися
РОЗВЕРЗА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗВЕ́РЗНУТИСЯ, неться і РОЗВЕ́РЗТИСЯ, зеться, док., ритор. Широко розкриватися, розсовуватися.
А тут ще писали у газетах та оповідали різні люди, що і на батьківщині Софрона страшне коїться лихо, наче земля розверзається під ногами у людей (Рибак, Час.., 1960, 90);
Будуть січі вперті, люті, Буде гинуть чужина. Будуть ріки, льодом скуті, Розверзатися до дна (Стельмах, V, 1963, 79);
Нараз Ткачукові здалося, що підлога під ним розверзлась і він стрімголов шугонув у чорну безодню (Збан., Переджнив’я, 1960, 351);
// Утворюватися, виникати внаслідок розкривання, розсовування (про отвір, провалля);
// Несподівано з’являтися, виникати перед кимсь (про безодню, провалля).
Хлопці зупинялися і з острахом відскакували. Прямо під ногами розверзалася якась бездонна пропасть (Хотк., Довбуш, 1965, 387);
Перед очима [княгині] замигтіли великі жовті, сині, рожеві кола, а під ногами розверзлася чорна безодня (Гжицький, Опришки, 1962, 76).
◊ Не́бо розверза́ється (розверза́лося, розве́рзлося і т. ін.) — починається злива або сильний снігопад.
Траплялись дні, коли розверзалось небо (Рибак, На світанку, 1940, 207);
Хай розве́рзеться під ва́ми земля́! — уживається як проклін або погроза карою кому-небудь.
— Звірі! Шайтани! — заволала вона. — Хай розверзеться під вами земля! Хай проковтне вас саме пекло! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 450).
Словник української мови (СУМ-11)