розвеселений
РОЗВЕСЕ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розвесели́ти.
— Тільки тата нема, — згадала Семениха, і знову захмурилися всі обличчя, розвеселені трохи розповіддю Ілаша (Мак., Вибр., 1956, 582).
Словник української мови (СУМ-11)РОЗВЕСЕ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розвесели́ти.
— Тільки тата нема, — згадала Семениха, і знову захмурилися всі обличчя, розвеселені трохи розповіддю Ілаша (Мак., Вибр., 1956, 582).
Словник української мови (СУМ-11)