розвихрений

РОЗВИ́ХРЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розви́хрити.

Сніг, розвихрений копитом, птиць привіти угорі, — все в душі моїй відбито, наче небо у Дніпрі (Сос., Щоб сади.., 1947, 88);

Дощу нема й тепер. Чорні стовпи кружляють у степу, високі гілки на вершині розвихрені, мов проклята квітка чортополоху (Кучер, Прощай.., 1957, 19).

2. у знач. прикм. Який здійнявся вихором.

Під колесами тачанок сніг розвихрений летить (Сос., II, 1958, 255);

// Який розтріпався, розметався в різні боки.

Над повіткою вітер бавився розвихреною стріхою (Рибак, Що сталося.., 1947, 54);

Він ішов далі, простоволосий, з розвихреною світлою чуприною, стрункий, з гордо піднесеною головою (Хижняк, Тамара, 1959, 38);

Мчать автомобілі назустріч тучам пилюки, назустріч розвихреній соломі та листю, що вітер жене степом на них (Гончар, II, 1959, 359).

Значення в інших словниках

1. розвихрений — розви́хрений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розвихрений — див. кошлатий; розлогий  Словник синонімів Вусика
3. розвихрений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розвихрити. 2》 у знач. прикм. Який здійнявся вихором. || Який розтріпався, розметався в різні боки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розвихрений — РОЗВИ́ХРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розви́хрити. Сніг, розвихрений копитом, птиць привіти угорі, – все в душі моїй відбито, наче небо у Дніпрі (В. Сосюра); Дощу нема й тепер.  Словник української мови у 20 томах
5. розвихрений — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови