Словник української мови в 11 томах

розвихрити

РОЗВИ́ХРИТИ, рю, риш, док., перех. Здійняти вихором;

// Розтріпати, розметати в різні боки.

Розвихрила буйне волосся Відкрита вітрам височінь (Бажан, Роки, 1957, 260).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. розвихрити — розви́хрити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розвихрити — -рю, -риш, док., перех. Здійняти вихором. || Розтріпати, розметати в різні боки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвихрити — РОЗВИ́ХРИТИ див. розви́хрювати.  Словник української мови у 20 томах