розвінчуватися
РОЗВІ́НЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. розм., заст. Припиняти церковний шлюб з ким-небудь.
[Олена:] А цей перстень (зрива з пальця перстень) хай він пропаде, — це Андріїв перстень!.. (Кида його у вікно). Тепер я з Андрієм розвінчалась! (Кроп., І, 1958, 474).
2. тільки недок., перен. Пас. до розві́нчувати 3.
У кінодрамі «Охоронець музею».., присвяченій темі переходу буржуазної інтелігенції на бік революції, розвінчувався буржуазний націоналізм (Укр.. кіномист., II, 1959, 44).
Словник української мови (СУМ-11)