розвірчувати
РОЗВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех.
1. Обертаючи, послаблюючи, розкручувати що-небудь.
2. За допомогою якого-небудь інструмента розширювати (отвір).
На ньому [радіально-свердлильному верстаті] можна свердлити, розсвердлювати, зенкувати, розвірчувати отвори, робити нарізку у великих корпусних деталях (Веч. Київ, 13.XI 1969, 4).
3. Те саме, що розгорта́ти 2.
[Єфросина (розвірчує папір і виймає очіпок з червоними стрічками):] Ось що я вам, мамо, купила (Н.-Лев, II, 1956, 479);
Я, молода, не втерпіла. Взяла плаття розвертіла (Чуб., V, 1874, 740).
4. Крутячи, надавати чому-небудь обертового руху.
Словник української мови (СУМ-11)