розвірчувати
РОЗВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., що.
1. Обертаючи, послаблюючи, розкручувати що-небудь.
Розвірчуваим дріт.
2. За допомогою якогось інструмента розширювати (отвір).
На ньому [радіально-свердлильному верстаті] можна свердлити, розсвердлювати, зенкувати, розвірчувати отвори, робити нарізку у великих корпусних деталях (з наук.-попул. літ.).
3. Те саме, що розгорта́ти 2.
[Єфросина (розвірчує папір і виймає очіпок з червоними стрічками):] Ось що я вам, мамо, купила (І. Нечуй-Левицький);
Я, молода, не втерпіла, Взяла плаття розвертіла (П. Чубинський).
4. Крутячи, надавати чому-небудь обертового руху.
Розвірчувати кульку.
Словник української мови (СУМ-20)