розвірчуватися
РОЗВІ́РЧУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗВЕРТІ́ТИСЯ, ти́ться, док.
1. Обертаючись, послаблюючись, розкручуватися.
Клубок легко розвірчувався.
2. Розширюватися під час обробки яким-небудь інструментом (про отвір).
Отвір розвертівся до потрібного розміру.
3. Те саме, що розгорта́тися 2.
Розвертівся складений кожух.
4. Те саме, що розкру́чуватися 2.
– Дякую вам дуже, я вже снідала, – промовила Висока та все розвірчувалась та чепурилась (І. Нечуй-Левицький);
Розвірчуються на ялинці іграшки.
5. тільки недок. Пас. до розві́рчувати.
Розвірчуються дітьми цукерки.
Словник української мови (СУМ-20)