розв’язання
РОЗВ’ЯЗА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розв’яза́ти, розв’я́зувати.
Розв’язання ждав я марно; Крук мовчав, дивився хмарно. Грізним зором мене пік (Граб., І, 1959, 464);
Варя приступала до розв’язання математичної задачі (Донч., V, 1957, 363);
Уже не сумнівався [М. Гоголь], що знайшов вірне розв’язання всього того, що так мучило останнім часом (Полт., Повість.., 1960, 207);
При розв’язанні як великих і складних питань, так і звичайних буденних справ люди завжди звертаються до досвіду минулого (Ком. Укр., 10, 1966, 24).
Словник української мови (СУМ-11)