розгарячілий

РОЗГАРЯЧІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розгарячі́ти;

// У знач. прикм.

Петро Антонович гладив розгарячілу доньчину голівку (М. Ол., Леся, 1960, 37);

Грубий брук примусив припинити розгарячілого коня (Ле, Ю. Кудря, 1956, 83);

Розгарячілий Максим зайшов до кімнати. Кинувши від порога слова привітання, не переводячи подиху, запитав: — Ну, як мої вірші? (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 217).

Значення в інших словниках

1. розгарячілий — розгарячі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розгарячілий — див. запальний  Словник синонімів Вусика
3. розгарячілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до розгарячіти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розгарячілий — РОЗГАРЯЧІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до розгарячі́ти. Голубар легко наздогнав свій загін, навіть виїхав трохи розгарячілим конем наперед (Іван Ле); // у знач. прикм. Петро Антонович гладив розгарячілу доньчину голівку (М.  Словник української мови у 20 томах