розговоритися

РОЗГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док. Поступово захопившись розмовою, стати говірким, балакучим.

Він був чоловік поважний.. Не многомовний, а коли вже розговориться, то паше [пашить] його кожне слово полум’ям (Вовчок, І, 1955, 144);

Вже коли познайомились і розговорились, вона розповіла свої тривоги (С. Ол., З книги життя, 1968, 147);

// Завести розмову, вступити у бесіду.

Всі були якісь байдужі, бо ще не розговорилися й не перезнайомилися (Кучер, Трудна любов, 1960, 196);

По обіді, в хвилину відпочинку, зібралися заробітчани до гурту, розговорилися про справи свої нужденні, про гіркі заробітки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 102).

Значення в інших словниках

1. розговоритися — (говорити довго і охоче) розбалакатися, розм. розгомонітися, фам. розбазікатися.  Словник синонімів Полюги
2. розговоритися — розговори́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. розговоритися — -ворюся, -воришся, док. Поступово захопившись розмовою, стати говірким, балакучим. || Завести розмову, вступити у бесіду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розговоритися — РОЗГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док. Поступово захопившись розмовою, стати говірким, балакучим. Він був чоловік поважний .. Не многомовний, а коли вже розговориться, то паше [пашить] його кожне слово полум'ям (Марко Вовчок)...  Словник української мови у 20 томах
5. розговоритися — РОЗГОВОРИ́ТИСЯ (захопитися розмовою, говорити охоче, довго), РОЗБАЛА́КАТИСЯ розм., РОЗГОМОНІ́ТИСЯ розм., РОЗБЕСІ́ДУВАТИСЯ розм., РОЗМО́ВИТИСЯ заст., РОЗБАЛАГУ́РИТИСЯ розм. рідко, РОЗГУТО́РИТИСЯ діал.; РОЗМОЛО́ТИСЯ фам., РОЗБАЗІ́КАТИСЯ зневажл.  Словник синонімів української мови
6. розговоритися — Розговори́тися, -рю́ся, -ришся гл. Разговориться. Розговоривсь, як свиня з гускою. Ном. № 12946.  Словник української мови Грінченка