роздобрілий
РОЗДОБРІ́ЛИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до роздобрі́ти.
Захмелілий і роздобрілий, Іван Лук’янович приймав мене так, що, здавалось, ось-ось полізе цілуватися (Грим., Подробиці.., 1956, 134).
2. Який став товстим, огрядним.
Під глузливий смішок роздобрілого Никанора старий увійшов до кабінету й зупинився на порозі (Стельмах, І, 1962, 420).
Словник української мови (СУМ-11)