роздобрілий
РОЗДОБРІ́ЛИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. акт. до роздобрі́ти.
Захмелілий і роздобрілий, Іван Лук'янович приймав мене так, що, здавалось, ось-ось полізе цілуватися (Я. Гримайло).
2. Який став товстим, огрядним.
Під глузливий смішок роздобрілого Никанора старий увійшов до кабінету й зупинився на порозі (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)