роздор

РОЗДО́Р, у, ч., рідко. Те саме, що ро́збрат ( див. ро́збрат¹).

З роздорів княжих, з нападів татарських, ..Усе мені незмінно визирають.. Нестямні муки, стогін, наче буря, Що виє над твоїм степом безкраїм, Чудова, бідна мамо Україно! (Фр., XIII, 1954, 414);

— Давай,— кажу я раз братові, — зрубаймо цю грушу до лиха, щоб не було цієї сварні та роздору між нами (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 15).

Значення в інших словниках

1. роздор — правильніше: розбрат  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. роздор — роздо́р іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. Роздор — Розбрат  Неправильно-правильно
4. роздор — Безлад, безладдя, заколот, звада, колотнеча, незгода, незлагода, нелад, розлад, розладдя, сварка, чвара, див. міжусобиця  Словник чужослів Павло Штепа