роззброюватися

РОЗЗБРО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗЗБРО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док.

1. Знімати з себе зброю; звільнятися від зброї.

2. перен. Втрачати силу волі, відмовлятися від здійснення своїх намірів, думок і т. ін.

Керуючись вказівками Леніна, Комуністична партія України терпляче виховувала вихідців із інших партій в дусі марксизму-ленінізму, ведучи одночасно рішучу боротьбу проти дворушників, які не роззброїлися (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 43);

— Добра від нього не було й не буде. Думаєш, він роззброївся? На словах! А потайки на кожного з нас діло веде (Гончар, Тронка, 1963, 208).

3. тільки недок. Пас. до роззбро́ювати.

Центральна Рада, відчуваючи наближення кінця, прагнула ослабити народні маси, роз’єднати їх. З цією метою, зокрема, роззброювались і висилались з України революційно настроєні фронтові частини (Рад. літ-во, 3, 1957, 6).

Значення в інших словниках

1. роззброюватися — роззбро́юватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. роззброюватися — -ююся, -юєшся, недок., роззброїтися, -оюся, -оїшся, док. 1》 Знімати з себе зброю; звільнятися від зброї. 2》 перен. Втрачати силу волі, відмовлятися від здійснення своїх намірів, думок і т. ін. 3》 тільки недок. Пас. до роззброювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роззброюватися — РОЗЗБРО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗЗБРО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док. 1. Звільнятися від зброї. Протестанти погрожують бойкотувати уряд і всі його рішення, доки ІРА не почне роззброюватися...  Словник української мови у 20 томах