роззброєний

РОЗЗБРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до роззбро́їти.

По пустині мчать танки.. Ці, у минулому бойові машини, роззброєні і почали своє нове, мирне життя (Веч. Київ, 19.I 1961, 1);

Ключник, роззброєний цим супокоєм, а притім відчуваючи, що чіпляється діда безправно.., відходив (Фр., VI, 1951, 182).

Значення в інших словниках

1. роззброєний — роззбро́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. роззброєний — [роз:бройеинией] м. (на) -йеиному/-йеін'ім, мн. -йеін'і  Орфоепічний словник української мови
3. роззброєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до роззброїти. || роззброєно, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. роззброєний — РОЗЗБРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до роззбро́їти. По пустині мчать танки .. Ці, у минулому бойові машини, роззброєні і почали своє нове, мирне життя (з газ.); Ключник, роззброєний цим супокоєм, а притім відчуваючи, що чіпляється діда безправно..  Словник української мови у 20 томах
5. роззброєний — Роззбро́єний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)