розкаряка

РОЗКАРЯ́КА, и, ж., розм.

1. Що-небудь незграбно вигнуте, розчепірене.

Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте, розчавлюйте упень! (Бажан, І, 1946, 118);

Вербовий корч майже не тримався на воді. Але те не злякало Фреда. Він десь роздобув зручного кілка і тепер, навертівши штани й сорочку па голову, мов турок чалму, сміливо всівся в розкаряці (Збан., Курил. о-ви, 1963, 74).

2. Дерево з вигнутим розгалуженням у верхній частині короткого стовбура.

Значення в інших словниках

1. розкаряка — розкаря́ка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розкаряка — див. карячкуватий; кривий  Словник синонімів Вусика
3. розкаряка — -и, ж., розм. 1》 Що-небудь незграбно вигнуте, розчепірене. 2》 Дерево з вигнутим розгалуженням у верхній частині короткого стовбура.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкаряка — моск. розчепіра розчепіра  Словник чужослів Павло Штепа
5. розкаряка — РОЗКАРЯ́КА, и, ж., розм. 1. Що-небудь незграбно вигнуте, розчепірене. Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте, розчавлюйте упень! (М. Бажан); Вербовий корч майже не тримався на воді.  Словник української мови у 20 томах
6. розкаряка — КРИВОНО́ГИЙ ім. (людина з кривими, розкаряченими ногами), РОЗКАРЯ́КА розм., РОЗЧЕПІ́РА розм., КРИВОНІ́ЖКА розм. Була тут шляхта і міщани.. Були багаті і убогі, Прямі були і кривоногі (І. Котляревський).  Словник синонімів української мови
7. розкаряка — Розкаря́ка, -ки, -ці; -ря́ки, -ря́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)