розкаряка —
розкаря́ка іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
розкаряка —
-и, ж., розм. 1》 Що-небудь незграбно вигнуте, розчепірене. 2》 Дерево з вигнутим розгалуженням у верхній частині короткого стовбура.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розкаряка —
моск. розчепіра розчепіра
Словник чужослів Павло Штепа
розкаряка —
РОЗКАРЯ́КА, и, ж., розм. 1. Що-небудь незграбно вигнуте, розчепірене. Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте, розчавлюйте упень! (М. Бажан); Вербовий корч майже не тримався на воді.
Словник української мови у 20 томах
розкаряка —
КРИВОНО́ГИЙ ім. (людина з кривими, розкаряченими ногами), РОЗКАРЯ́КА розм., РОЗЧЕПІ́РА розм., КРИВОНІ́ЖКА розм. Була тут шляхта і міщани.. Були багаті і убогі, Прямі були і кривоногі (І. Котляревський).
Словник синонімів української мови
розкаряка —
РОЗКАРЯ́КА, и, ж., розм. 1. Що-небудь незграбно вигнуте, розчепірене. Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте, розчавлюйте упень!...
Словник української мови в 11 томах