розкований

РОЗКО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкува́ти.

Впали турки. Розковані вже невільники. Галера заворушилась і попливла в лиман (Н.-Лев., III, 1956, 307);

Заходять з ним [негром] лінчовані, під поглядами лютими, І ті, що вже розковані, і ті, що куті путами (Мал., Листи.., 1961, 63);

// у знач. прикм.

Коні рвалися на кручі, І вода із них стікала Голубими дзеркалами До розкованих копит (Мал., II, 1948, 41).

2. у знач. прикм. Який звільнився від кайданів;

// перен. Який звільнився від залежності, неволі, рабства.

Він поруч сонця стане — Амірані, Розкований, побідний Прометей (Бажан, Вибр., 1940, 181);

Із башт озореного Кремля Гримить «Інтернаціонал» Сім’ї розкованих народів (Рильський, II, 1960, 107).

3. у знач. прикм., перен. На якому розтанув сніг, лід (про землю, водну поверхню).

Скоро проліски з-під снігу глянуть синіми очима, і повіє теплий вітер над розкованим Дніпром (Сос., Щоб сади.., 1947, 101).

Значення в інших словниках

1. розкований — розко́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкувати. 2》 у знач. прикм.Який звільнився від кайданів. || перен. Який звільнився від залежності, неволі, рабства. 3》 у знач. прикм., перен. На якому розтанув сніг, лід (про землю, водну поверхню).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкований — РОЗКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розкува́ти. Впали турки. Розковані вже невільники. Галера заворушилась і попливла в лиман (І. Нечуй-Левицький); Заходять з ним [негром] лінчовані, під поглядами лютими, І ті, що вже розковані, і ті, що куті путами (А.  Словник української мови у 20 томах
4. розкований — ВІ́ЛЬНИЙ (який не знає неволі, рабства; не гноблений, не поневолений; не підпорядкований), ВО́ЛЬНИЙ уроч., заст., СВОБІ́ДНИЙ заст.; РОЗКРІПА́ЧЕНИЙ іст., ВІЛЬНОВІДПУ́ЩЕНИЙ іст. (звільнений від кріпацтва, рабства); РОЗКО́ВАНИЙ, РОЗКУ́ТИЙ поет.  Словник синонімів української мови
5. розкований — Розко́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)