розкований
РОЗКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкува́ти.
Впали турки. Розковані вже невільники. Галера заворушилась і попливла в лиман (Н.-Лев., III, 1956, 307);
Заходять з ним [негром] лінчовані, під поглядами лютими, І ті, що вже розковані, і ті, що куті путами (Мал., Листи.., 1961, 63);
// у знач. прикм.
Коні рвалися на кручі, І вода із них стікала Голубими дзеркалами До розкованих копит (Мал., II, 1948, 41).
2. у знач. прикм. Який звільнився від кайданів;
// перен. Який звільнився від залежності, неволі, рабства.
Він поруч сонця стане — Амірані, Розкований, побідний Прометей (Бажан, Вибр., 1940, 181);
Із башт озореного Кремля Гримить «Інтернаціонал» Сім’ї розкованих народів (Рильський, II, 1960, 107).
3. у знач. прикм., перен. На якому розтанув сніг, лід (про землю, водну поверхню).
Скоро проліски з-під снігу глянуть синіми очима, і повіє теплий вітер над розкованим Дніпром (Сос., Щоб сади.., 1947, 101).
Значення в інших словниках
- розкований — розко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розкований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкувати. 2》 у знач. прикм.Який звільнився від кайданів. || перен. Який звільнився від залежності, неволі, рабства. 3》 у знач. прикм., перен. На якому розтанув сніг, лід (про землю, водну поверхню). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкований — РОЗКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розкува́ти. Впали турки. Розковані вже невільники. Галера заворушилась і попливла в лиман (І. Нечуй-Левицький); Заходять з ним [негром] лінчовані, під поглядами лютими, І ті, що вже розковані, і ті, що куті путами (А. Словник української мови у 20 томах
- розкований — ВІ́ЛЬНИЙ (який не знає неволі, рабства; не гноблений, не поневолений; не підпорядкований), ВО́ЛЬНИЙ уроч., заст., СВОБІ́ДНИЙ заст.; РОЗКРІПА́ЧЕНИЙ іст., ВІЛЬНОВІДПУ́ЩЕНИЙ іст. (звільнений від кріпацтва, рабства); РОЗКО́ВАНИЙ, РОЗКУ́ТИЙ поет. Словник синонімів української мови
- розкований — Розко́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)