розкохуватися
РОЗКО́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗКОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.
1. Переставати кохати кого-небудь.
— Хлопчик ще ти, — говорить Микола Іванович. — Я прожив у два з половиною рази більше за тебе і бачив разів у десять більше. І закохувався, і розкохувався більше разів, ніж ти (Собко, Любов, 1935, 57).
2. заст. Те саме, що зако́хуватися.
Бідахи [паничі] розкохались, аж зовсім подуріли, з лиця спали.. Чи так вона [панночка] всім до душі прийшла, чи не було їм тоді чого іншого розважитись (Вовчок, І, 1955, 108).
3. Споживаючи багато їжі, ставати огрядним, жирнішим;
// Буйно розростатися за сприятливих природних умов (про рослинність).
Луг був давній і старий.. На його величезному квадраті, обрамленому з чотирьох боків лозняками, розкохувалися зелені, густі та запашні трави (Тют., Вир, 1964, 229);
В просвіті хмар засвітилося рідке сонячне проміння,.. запалило вкриту багрянцем пожовклого листя грушу-одиначку, що розкохалася за клунею комірника (Логв., Літа.., 1960, 6).
Словник української мови (СУМ-11)