розкреслений
РОЗКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкре́слити.
Розкресленим на квадрати виглядав цей чистий і акуратний закордон (Полт., Повість.., 1960, 398);
Чітко розкреслена геометричним орнаментом біла стіна дзвіниці справді доповнює композицію, створює відчуття довершеності і повної гармонії (Наука.., 10, 1967, 10);
// У знач. прикм.
На аркушиках блокнота — розкреслені схеми, а під ними внизу — пояснення маршруту (Гончар, III, 1959, 276);
Андрій то мовчки щось креслив теслярським олівцем на дошках, то вмикав пилу і сунув їй у гострі зуби вже готові, розкреслені дошки (Збан., Курил. о-ви, 1963, 210).
Словник української мови (СУМ-11)