розкріпачувати
РОЗКРІПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. іст. Звільняти від кріпацтва.
Одні твердили, що до знищення кріпацтва треба йти мирним шляхом, інші, навпаки, доводили, що цар і поміщики не згодяться добровільно розкріпачити селян і дати їм землю (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 37).
2. перен. Звільняти кого-небудь від будь-якої залежності, від утисків, гніту.
Жовтнева соціалістична революція розкріпачила жінку, забезпечила їй повну рівноправність у політичному і громадському житті (Літ. газ., 19.III 1957, 1);
// Робити що-небудь вільним, непідвладним.
Соціалізм докорінно змінив мету суспільного виробництва, розкріпачив працю, перетворив її на вільну і творчу (Кош. Укр., 9, 1967, 50);
// Створювати умови, можливості для вільного, безперешкодного розвитку чого-небудь.
Дедалі зростаючий конфлікт між продуктивними силами і виробничими відносинами владно ставить перед людством завдання — розірвати прогнилу капіталістичну оболонку, розкріпачити могутні продуктивні сили, створені людиною (Програма КПРС, 1961, 6).
Словник української мови (СУМ-11)