розкріпачувати

розкріпа́чувати

-ую, -уєш, недок., розкріпачити, -чу, -чиш, док., перех.

1》 іст.Звільняти від кріпацтва.

2》 перен. Звільняти кого-небудь від будь-якої залежності, від утисків, гніту.

|| Робити що-небудь вільним, непідвладним.

|| Створювати умови, можливості для вільного, безперешкодного розвитку чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. розкріпачувати — розкріпа́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розкріпачувати — РОЗКРІПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. кого, іст. Звільняти від кріпацтва. Одні твердили, що до знищення кріпацтва треба йти мирним шляхом, інші, навпаки, доводили...  Словник української мови у 20 томах
3. розкріпачувати — ВИЗВОЛЯ́ТИ (робити вільним, надавати свободу кому-, чому-небудь, позбавляючи пригноблення, безправ'я, чийогось панування), ЗВІЛЬНЯ́ТИ, РОЗКРІПА́ЧУВАТИ, РОЗКАБАЛЯ́ТИ розм., ОСЛОБОНЯ́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
4. розкріпачувати — Розкріпа́чувати, -чую, -чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розкріпачувати — РОЗКРІПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. іст. Звільняти від кріпацтва. Одні твердили, що до знищення кріпацтва треба йти мирним шляхом, інші, навпаки, доводили...  Словник української мови в 11 томах