розкуркулений

РОЗКУРКУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкурку́лити.

Разом з гітлерівцями в дні страшної навали прийшли в село, ніби з того світу повернулись, розкуркулені хазяї та їхні синочки (Цюпа, Краяни, 1971, 44);

// розкурку́лено, безос. присудк. сл.

Вгорі колись стояв хутір заможної родини Стоянів. У тридцятому Стояна розкуркулено й виселено, а пізніше знесено й хутір (Коз., Блискавка, 1962, 97).

Значення в інших словниках

1. розкуркулений — розкурку́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкуркулений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкуркулити. || розкуркулено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкуркулений — РОЗКУРКУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розкурку́лити. Прийшли в село, ніби з того світу повернулись, розкуркулені хазяї та їхні синочки (І. Цюпа); // розкурку́лено, безос. пред. Вгорі колись стояв хутір заможної родини Стоянів.  Словник української мови у 20 томах