розкушений

РОЗКУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкуси́ти 1.

Марта викинула на долоню розкушену картоплину (Н.-Лев., III, 1956, 113);

Ярина кинула розкушеного горіха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Л. Укр., III, 1952, 739).

Значення в інших словниках

1. розкушений — розку́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкушений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкусити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкушений — РОЗКУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розкуси́ти 1. Марта викинула на долоню розкушену картоплину (І. Нечуй-Левицький); Ярина кинула розкушеного горіха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
4. розкушений — Розку́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)