розлогість
РОЗЛО́ГІСТЬ, гості, ж. Властивість за знач. розло́гий.
Сталеве плетиво геометричних фігур вписалося в небо, в розлогість степу, стало новою ознакою полтавського пейзажу (Цюпа, Краяни, 1971, 29);
У посушливих умовах розлогість куща корисна тим, що затінює грунт (Картопля, 1957, 180).
Словник української мови (СУМ-11)