розлюбляти

РОЗЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗЛЮ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. розлю́блять; док., перех. і без додатка. Переставати любити кого-, що-небудь.

Тоді він зрадіє було, її забачивши, — тепереньки втікає … «Чи ж розлюбив? І як це розлюбляють? І за що? І чому? І нащо?» (Вовчок, І, 1955, 154);

— Я вже читав цю книжку, а от і не пам’ятаю того місця, в якому саме Анна вперше почала розлюблювати Кареніна (Кучер, Прощай.., 1957, 246);

[Євфрозіна:] Аполлон один з усіх богів не розлюбив Еллади, і є ще їй надія на життя (Л. Укр., III, 1952, 423);

Не питай, чому навік душею Я розлюбив веселість і любов (Зеров, Вибр., 1966, 390).

Значення в інших словниках

1. розлюбляти — розлюбля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розлюбляти — -яю, -яєш і розлюблювати, -юю, -юєш, недок., розлюбити, -люблю, -любиш; мн. розлюблять; док., перех. і без додатка. Переставати любити кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розлюбляти — РОЗЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗЛЮ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. розлю́блять; док., кого, що і без прям. дод. Переставати любити кого-, що-небудь. Тоді він зрадіє було, її забачивши, – тепереньки втікає... “Чи ж розлюбив?...  Словник української мови у 20 томах