розлютілий

РОЗЛЮТІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до розлюті́ти.

Розлютілі яничари тягли їх [хлопчиків] за вуха і очкури (Тулуб, Людолови, І, 1957, 394).

Значення в інших словниках

1. розлютілий — розлюті́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розлютілий — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
3. розлютілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до розлютіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розлютілий — РОЗЛЮТІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до розлюті́ти. Розлютілі яничари тягли їх [хлопчиків] за вуха і очкури (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах