розмаркірований
РОЗМАРКІРО́ВАНИЙ, а, е, с. г. Дієпр. пас. мин. ч. до розмаркірува́ти.
Глибоко виорана ще з осені земля була розмаркірована (Оров., Зел. повінь, 1961, 11);
У 27 кварталі [лісу] вже розмаркірована площа (Рудь, Гомін.., 1959, 110);
// розмаркіро́вано, безос. присудк. сл.
— Подивіться, якими на першому лану правильними квадратами розмаркіровано поле і вздовж і впоперек (Вишня, І, 1956, 433).
Словник української мови (СУМ-11)