розмаїтий
РОЗМАЇ́ТИЙ, а, е.
1. Неоднаковий, несхожий з іншим (іншими) в чому-небудь; різноманітний.
На прощання дає мені Берник розмаїті інструкції, що маю робити, коли вступлять до села окупанти (Мур., Бук. повість, 1959, 149);
// Який складається з несхожих, неоднакових між собою предметів, осіб і т. ін.
Великий розмаїтий гурт жінок і чоловіків валом котився до сільради (Епік, Тв., 1958, 214).
2. Неоднорідний за змістом, формою, силою вияву і т. ін.
Наша доба така багата, така розмаїта, вона дає безліч матеріалу для творчості (Донч., VI, 1957, 585);
Катерина Василівна змалку полюбила широкий розмаїтий світ рослинності, дерев, квітів (Чаб., Шляхами.., 1961, 38);
// Різний за кольором, тоном; різнобарвний.
Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (Стар., Облога.., 1961, 5);
Клумби горять розмаїтими барвами квітів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 371).
Словник української мови (СУМ-11)