розмир
РО́ЗМИР, у, ч., рідко.
1. Розрив мирних відносин, порушення миру; війна.
1787 року, в переддень очаківського розмиру, тільки через Херсон.. було відправлено за кордон десятки тисяч пудів збіжжя (Добр., Очак. розмир, 1965, 199).
2. Замирення, мир.
Кричить [Еней]: «Чи ви осатаніли! Адже ми розмир утвердили! (Котл., І, 1952, 284).
Словник української мови (СУМ-11)