Значення в інших словниках
-
розмир —
ро́змир іменник чоловічого роду рідко
Орфографічний словник української мови
-
розмир —
-у, ч., рідко. 1》 Розрив мирних відносин, порушення миру; війна. 2》 Замирення, мир.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розмир —
РО́ЗМИР, у, ч., рідко. 1. Розрив мирних відносин, порушення миру; війна. 1787 року, в переддень очаківського розмиру, тільки через Херсон .. було відправлено за кордон десятки тисяч пудів збіжжя (С.
Словник української мови у 20 томах
-
розмир —
ВІЙНА́ (організована збройна боротьба між державами, племенами, суспільними класами тощо), РО́ЗМИР рідше, ВОЄ́ННІ ДІ́Ї мн., СВА́РИ мн. заст., БРАНЬ поет., заст. Велика Вітчизняна війна; 1787 року, в переддень очаківського розмиру, тільки через Херсон..
Словник синонімів української мови
-
розмир —
Ро́змир, -ру, -рові (від мир)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
розмир —
РО́ЗМИР, у, ч., рідко. 1. Розрив мирних відносин, порушення миру; війна. 1787 року, в переддень очаківського розмиру, тільки через Херсон.. було відправлено за кордон десятки тисяч пудів збіжжя (Добр., Очак. розмир, 1965, 199). 2. Замирення, мир.
Словник української мови в 11 томах
-
розмир —
Ро́змир, -ру м. Разрывъ дружескихъ, мирныхъ отношеній, война. О. 1862. II. 65; V. Кух. 29. Адже ми розмир утвердили! Ми з турком поб'ємось одні. Котл. Ен. Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво. О. 1862. II. 61.
Словник української мови Грінченка