розмитий

РОЗМИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розми́ти.

Ступивши на землю, я .. побачив осла з повними кошиками на спині, що переступав обережно через каміння розмитого бруку (Коцюб., II, 1955, 401);

Шлях крутий, розмитий потоками, не через кожен багнистий струмок машина пройде (Кучер, Дорога .., 1958, 154).

2. у знач. прикм. Позбавлений чіткості, яскравості, виразності (про колір, розпис і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. розмитий — розми́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розмитий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розмити. || розмито, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Позбавлений чіткості, яскравості, виразності (про колір, розпис і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розмитий — РОЗМИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розми́ти. Ступивши на землю, я .. побачив осла з повними кошиками на спині, що переступав обережно через каміння розмитого бруку (М.  Словник української мови у 20 томах
4. розмитий — А, -е. Непевний. Розмитий партнер.  Словник сучасного українського сленгу
5. розмитий — НЕВИРА́ЗНИЙ (який не чітко виділяється, якого погано видно), НЕЧІТКИ́Й, НЕЯ́СНИ́Й, БЕЗФО́РМНИЙ, РОЗПЛИ́ВЧАСТИЙ (РОЗПЛИ́ВЧАТИЙ рідше), ПЛИВКИ́Й, ХИСТКИ́Й (який не має чітких обрисів); РОЗМИ́ТИЙ, ЗМА́ЗАНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. розмитий — Розмитий, -а, -е 1) Размытый. 2) вони між собо́ю не розмита вода. — Они межъ собой очень дружны. Ном. № 9525.  Словник української мови Грінченка