розмитий
РОЗМИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розми́ти.
Ступивши на землю, я .. побачив осла з повними кошиками на спині, що переступав обережно через каміння розмитого бруку (М. Коцюбинський);
Шлях крутий, розмитий потоками, не через кожен багнистий струмок машина пройде (В. Кучер);
* Образно. Шовкопряд по-панібратськи обняв Оридогу за плечі, порадив не згадувати розмите дощами та вивіяне вітрами минуле (С. Чорнобривець).
2. у знач. прикм. Позбавлений чіткості, яскравості, виразності.
Він бачив розмиту татову постать, що зникла, затулена іншими постатями, і ковтав мовчки сльози (А. Дімаров);
Перебуваючи в просторі далеко від Сонця, комети мають вигляд дуже слабких, розмитих, світлих плям з ядром у центрі (з навч. літ.);
Розмите зображення;
// розми́то, безос. пред.
Здобутки Хмельницького розмито, спотворено так швидко, менш аніж за піввіку (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)