розмін

РО́ЗМІ́Н, у, ч. Дія за знач. розміня́ти, розмі́нювати і розміня́тися, розмі́нюватися.

І «гостює» по неволі Габріель ді Кастельнеро, жде, як бога, того часу, що підуть на розмін бранці (Л. Укр., I, 1951, 396);

Під час Кримської війни був припинений розмін кредитних білетів на дзвінку монету, З цього часу грішми були паперові карбованці (Іст. СРСР, II, 1957, 272).

Значення в інших словниках

1. розмін — ро́змін іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розмін — -у, ч. Дія за знач. розміняти, розмінювати і розмінятися, розмінюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розмін — РО́ЗМІН, у, ч. Дія за знач. розміня́ти, розмі́нювати і розміня́тися, розмі́нюватися. І “гостює” по неволі Габріель ді Кастельнеро, жде, як Бога, того часу, що підуть на розмін бранці (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
4. розмін — Ро́змін, -міну, -нові, в -ні (від міня́ти)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розмін — Ро́змін, -ну м. 1) Размѣнъ. 2) Обратная мѣна.  Словник української мови Грінченка