розмічений
РОЗМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмі́тити;
// розмі́чено, безос. присудк. сл.
Чітко, як на військових картах, розмічено площі для кожної ланки (Рад. Укр., 4.ХІІ 1961, 2).
Словник української мови (СУМ-11)РОЗМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмі́тити;
// розмі́чено, безос. присудк. сл.
Чітко, як на військових картах, розмічено площі для кожної ланки (Рад. Укр., 4.ХІІ 1961, 2).
Словник української мови (СУМ-11)