рознервований
РОЗНЕРВО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до рознервува́ти.
[Сімон:] Він розлютився,— дуже був тоді, неборак, рознервований (Фр., IX, 1952, 9);
Іван йому нічого не відповів і, рознервований, пішов додому (Збан., Любов, 1957, 14).
Словник української мови (СУМ-11)