розора
РОЗО́РА, и, ж., розм. Переділ, борозна, зроблена плугом або лопатою між двома полями або грядками.
— Як тільки буде межа, або борозна, або розора, скажи мені, то я вхоплюсь руками за полудрабки та й підведусь, бо я сама вже недобачаю,— гукала Онися (Н.-Лев., III, 1956, 204);
На грядках зеленіють рівні ряди огірків.., кукурудза та соняшники гордо стоять пообіч розор (Збан., Сеспель, 1961, 427).
Ора́ти в розо́ру — орати, починаючи з країв ділянки і закінчуючи борозною посередині неї.
Словник української мови (СУМ-11)