розораний

РОЗО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розора́ти.

Далеко й широко виднілася лише.. розорана земля і де-не-де сільська хатина (Коб., Вибр., 1949, 334);

Вважають, що земельні багатства у нас невичерпні. Насправді це не так. Усі землі у нас в основному вже розорані (Хлібороб Укр., 4, 1969, 30);

// У знач. прикм.

Там, на розораній ріллі з рудими латками глею, убого витикалася рунь (Панч, II, 1956, 432);

// розо́рано, безос. присудк. сл.

Вечір виплив зоряно Понад окрайцями землі, Де трактором розорано Розлив фіалковий ріллі (Стельмах, V, 1963, 183).

Значення в інших словниках

1. розораний — розо́раний дієприкметник від: розора́ти  Орфографічний словник української мови
2. розораний — РОЗОРАНИЙ – РОЗОРЕНИЙ Розораний. Дієприкм. від розорати; у знач. прикм.: розорані луки, розораний лан. Розорений. Дієприкм. від розорити; у знач. прикм.: розорена війною країна, розорене господарство, розорене селянство.  Літературне слововживання
3. розораний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розорати. || розорано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розораний — РОЗО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розора́ти. Вважають, що земельні багатства у нас невичерпні. Насправді це не так. Усі землі у нас в основному вже розорані (з наук. літ.); // у знач. прикм. Далеко й широко виднілася лише ..  Словник української мови у 20 томах
5. розораний — Розо́раний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)