1. Словник української мови в 11 томах

розораний

РОЗО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розора́ти.

Далеко й широко виднілася лише.. розорана земля і де-не-де сільська хатина (Коб., Вибр., 1949, 334);

Вважають, що земельні багатства у нас невичерпні. Насправді це не так. Усі землі у нас в основному вже розорані (Хлібороб Укр., 4, 1969, 30);

// У знач. прикм.

Там, на розораній ріллі з рудими латками глею, убого витикалася рунь (Панч, II, 1956, 432);

// розо́рано, безос. присудк. сл.

Вечір виплив зоряно Понад окрайцями землі, Де трактором розорано Розлив фіалковий ріллі (Стельмах, V, 1963, 183).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розораний — розо́раний дієприкметник від: розора́ти Орфографічний словник української мови
  2. розораний — РОЗОРАНИЙ – РОЗОРЕНИЙ Розораний. Дієприкм. від розорати; у знач. прикм.: розорані луки, розораний лан. Розорений. Дієприкм. від розорити; у знач. прикм.: розорена війною країна, розорене господарство, розорене селянство. Літературне слововживання
  3. розораний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розорати. || розорано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розораний — РОЗО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розора́ти. Вважають, що земельні багатства у нас невичерпні. Насправді це не так. Усі землі у нас в основному вже розорані (з наук. літ.); // у знач. прикм. Далеко й широко виднілася лише .. Словник української мови у 20 томах
  5. розораний — Розо́раний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)