розораний
РОЗО́РАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розора́ти.
Вважають, що земельні багатства у нас невичерпні. Насправді це не так. Усі землі у нас в основному вже розорані (з наук. літ.);
// у знач. прикм.
Далеко й широко виднілася лише .. розорана земля і де-не-де сільська хатина (О. Кобилянська);
Там, на розораній ріллі з рудими латками глею, убого витикалася рунь (П. Панч);
Такий весняний стан. Але дивуватися було нічого: це ж був південний схил, та ще й геть укритий розораними полями (І. Багряний);
// розо́рано, безос. пред.
Вечір виплив зоряно Понад окрайцями землі, Де трактором розорано Розлив фіалковий ріллі (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)