розора
РОЗО́РА, и, ж., розм.
Переділ, борозна, зроблена плугом або лопатою між двома полями або грядками.
– Як тільки буде межа, або борозна, або розора, скажи мені, то я вхоплюсь руками за полудрабки та й підведусь, бо я сама вже недобачаю, – гукала Онися (І. Нечуй-Левицький);
На грядках зеленіють рівні ряди огірків.., кукурудза та соняшники гордо стоять пообіч розор (Ю. Збанацький);
Стежина до маминої хати петляє через город. Усе тут до болю знайоме: он дбайливо опоряджена розора стьобнула через картоплю (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)