розорювання

РОЗО́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. розо́рювати¹.

Землі було миле те розорювання її маси, вона не противилася йому в жодному місці, була м’яка й крихка (Коб., II, 1956, 41);

Цілинні степові землі після розорювання кілька років підряд дають хороший урожай (Хлібороб Укр., 6, 1969, 32)

Значення в інших словниках

1. розорювання — розо́рювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розорювання — -я, с. Дія за знач. розорювати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розорювання — РОЗО́РЮВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. розо́рювати¹. Землі було миле те розорювання її маси, вона не противилася йому в жодному місці, була м'яка й крихка (О.  Словник української мови у 20 томах