розохочений
РОЗОХО́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розохо́тити.
Навіть Ватя, розохочена тією біганиною, не втерпіла і побігла слідком за гуртом (Н.-Лев., IV, 1956, 78);
Хлопець тріумфував перемогу над партнером. Розохочений, він вирішив запропонувати пасажирам зіграти з ним бліцтурнір (Трубл., Мандр., 1938, 26).
Словник української мови (СУМ-11)