розпарений

РОЗПА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпа́рити.

Баба Федора ставила гірчичники, прикладала старому до грудей клунок з розпареними висівками (Донч., III, 1956, 107);

В теплому повітрі полинули солодкі пахощі розпареної ріллі, торішнього зіпрілого листя (Речм., Весн. грози, 1961, 82);

Криничани обганяли подорожніх, що перепочивали край шляху… Все такі ж нужденні, обшарпані, розпарені далекою ходьбою… (Гончар, Таврія, 1952, 25).

Значення в інших словниках

1. розпарений — розпа́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпарений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпарити. || розпарено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпарений — РОЗПА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розпа́рити. Криничани обганяли подорожніх, що перепочивали край шляху... Все такі ж нужденні, обшарпані, розпарені далекою ходьбою... (О. Гончар); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. розпарений — Розпа́рений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)