розпарений

РОЗПА́РЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розпа́рити.

Криничани обганяли подорожніх, що перепочивали край шляху... Все такі ж нужденні, обшарпані, розпарені далекою ходьбою... (О. Гончар);

// у знач. прикм.

Баба Федора ставила гірчичники, прикладала старому до грудей клунок з розпареними висівками (О. Донченко);

В теплому повітрі полинули солодкі пахощі розпареної ріллі, торішнього зіпрілого листя (В. Речмедін).

Значення в інших словниках

1. розпарений — розпа́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпарений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпарити. || розпарено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпарений — Розпа́рений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розпарений — РОЗПА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпа́рити. Баба Федора ставила гірчичники, прикладала старому до грудей клунок з розпареними висівками (Донч.  Словник української мови в 11 томах