розпечатувати
РОЗПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. Знявши, зірвавши печатку, відкривати що-небудь.
Позапечатував [справник комори].. і приказав голові, щоб.. ніхто не розпечатав до якого часу, і поїхав собі дальш [далі] (Кв.-Осн., II, 1956, 141);
// Розкривати, розклеювати що-небудь запечатане, заклеєне, запаковане (лист, посилку, конверт і т. ін.).
[Любов:] Лист? (Біжить і здіймає листа, дивиться на конверт, потім шпарко розпечатує) (Л. Укр., II, 1951, 77);
Олександр розпечатав пакет і почав читати, певний, що генерал пише про щось приємне (Кочура, Зол. грамота, 1960, 321);
// Виймаючи корок, знімаючи кришку і т. ін., відкривати що-небудь закупорене; відкорковувати.
Мишко розпечатав обидві пляшки (Мик., II, 1957, 93).
Словник української мови (СУМ-11)