розпечатувати
РОЗПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, док., що.
Знявши, зірвавши печатку, відкривати що-небудь.
Позапечатував [справник комори] .. і приказав голові, щоб .. ніхто не розпечатав до якого часу, і поїхав собі дальш [далі] (Г. Квітка-Основ'яненко);
За плечима зачинились одні масивні двері, потім другі. Їх одразу опечатали, щоб розпечатати тільки через десять діб (з газ.);
// Розкривати, розклеювати що-небудь запечатане, заклеєне, запаковане (лист, посилку, конверт і т. ін.).
[Любов:] Лист? (Біжить і здіймає листа, дивиться на конверт, потім шпарко розпечатує) (Леся Українка);
Олександр розпечатав пакет і почав читати, певний, що генерал пише про щось приємне (П. Кочура);
// Виймаючи корок, знімаючи кришку і т. ін., відкривати що-небудь закупорене; відкорковувати.
Мишко розпечатав обидві пляшки (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)